Із селища було вивезено і вигнано у неволю 116 вільчан, частина з яких так і не повернулася на батьківщину.
Під час Великої Вітчизняної війни фашистами було підірвано вокзал, розібрано колію, спалено будинки.
Та після звільнення території селища від німецько-фашистських загарбників ( 6 листопада 1943 р.) залізницю швидко відремонтували, було відновлено роботу і місцевих підприємств.
Відбудована залізнична станція, 1960 р
В свій час начальниками станції Вільча були: Баглай (???) Максюта (???) Горенчук Василь Володимирович, Гарастюк Юрій Корнійович, Прокопчук Микола Тарасович, Комарчук Василь Андрійович
В післявоєнні роки почали розбудовуватися агрегатний і деревообробний заводи, відкрито відділення "Сільгосптехніки", побудовано побутовий комбінат, споживче товариство з розгалуженою мережею торгівельних підприємств.
З 1944 по 1950 роки на території селища була створена організація ВЛПХ-2 Київського військового округу, де щороку працювало до 100 команд, які займалися заготівлею дров та ділової деревини.
У 1958 р. (15.05.1958 р.) Указом Президії Верховної Ради УРСР станція Вільча з прилеглими до неї селами Олексіївка і Становище були об"єднані в єдине селище міського типу Вільча і на її території
утворено Вільчанську селищну раду.
Так виглядав центр селища в 1960 році
Першим головою Вільчанської селищної ради став
Смолянський Роман Ілларіонович (1958-1971 рр.)
Святкування дня міжнародної солідарності 1 Травня, 1962 р.
В подальшому головами селищної ради були:
Ліскевич Рима Іванівна (1972- 1976 рр.);
Скуратовський Василь Іванович (1976-1979 рр.);
Лещенко Микола Іванович (1979 – 1980 рр.);
Герасимук Олексій Митрофанович (1980 – 1984 рр);
Степанчук Володимир Іванович (1984-1985 рр.);
Рибак Анатолій Борисович (1985 – 1987 рр);
Рижевський Петро Миколайович (1987 – 1990 рр);
Зайчук Іван Якович ( 1990 – 1993 рр.)
З розвитком промисловості та об"єднанням навколишніх сіл і хуторів в одне селище земля, придатна для використання, в різний час передавалася колгоспу імені Ілліча, радгоспам "Хабне" та "Володимирівський".
Обозний завод селища, а в подальшому Поліський деревообробний завод і завод "Вільча", був одним із найбільших підприємств селища, де працювало понад 200 чоловік.
В кузовному цеху деревообробного заводу, 1965 р.
Продукція заводу була добре відома в багатьох куточках країни. Спочатку це були вози та колеса для гужового транспорту, а згодом - кузови для вантажних автомобілів, паркет, кухонні меблі, продукція широкого вжитку, облицювальна плитка. паркові лавки, пиломатеріали.
Директорами деревообробного заводу у свій час працювали: Плоткін (1947 р), Кондратюк Іван Йосипович, Борбат Григорій Тимофійович, Колісніченко Михайло Григорович, Ахназаров Борис Олександрович, Лазаренко Микола Іванович, Володарський Михайло Юхимович, Вельма Микола Іванович та Лірський Микола Іванович
У 70-х роках у селищі були побудовані асфальто-бетонний завод, міжрайонна торгівельна база, а також бази Поліського держлісгоспу, райсільгоспхімії та райсільгосптехніки. На території селища розміщувалась база Наровлянської сільгоспхімії Гомельської області республіки Білорусь.
У цей же період значно зріс пасажиро – та грузопотік через станцію Вільча: чотири рази на добу проходили пасажирські потяги Москва-Хмельницький та Москва – Житомир і 4 рази – дизель-потяг Коростень-Янів.
Поява нових підприємств та збільшення робочих місць у селищі приваблювала своєю перспективою жителів навколишніх сіл. Селище почало розбудовуватися, з”явилися нові вулиці ( Гагаріна, Ватутіна, Комсомольська, провулок Леніна ), житлові масиви з багатоквартирними будинками на вулицях Шевченка та Лісна, нові об”єкти соціально-
культурного призначення. Зростав добробут населення.
Новий житловий масив працівників лісгоспзагу, 1980 р.
Витоки Вільчанської загальноосвітньої школи сягають далеких 30-х років ХХ ст. Саме тоді в 1926 році з"явився план-проект, а в 1930 році в с. Олексіївка Народицького району на Житомирщині було побудовано семирічну школу. Вже в 1936 році в школі навчалося 190 учнів.
Того ж 1936 року школа відзначила перший випуск семикласників.
У післявоєнні роки із розбудовою селища почала швидко розвиватися освіта. Згодом в 1950 р. в селищі відкрилася і Вільчанська залізнична школа. № 49 а в подальшому Вільчанська початкова школа.
Із 1960 року Вільчанська школа стала середньою.
Директорами школи у свій час працювали:
Олексіївська початкова школа
Директори:
Магдич Юхим Тимофійович з 1928 р. вч.математики і фізики
Виговський Іван Федорович
Кулик Василь Гнатович
Олексіївська семирічна та Вільчанська восьмирічна школа
Директори:
Микитенко Ольга Федорівна з 1930
Коблюк Василь Андрійович
Фесенко Тимофій Федорович вч. географії
Пономаренко Іван Федорович
Нечипоренко Федір Іванович
Цвілій Антон Федорович вч.біології
Пасюрківський Іван Вікентійович з 1953 вч.рос.мови і літ.
Вільчанська середня школа
( Поліський район Київська область)
Директори:
Горобець Юхим Федорович з 1960 вч.історії
Павленко Василь Васильович з 1966 вч.англ.мови
Деркач Георгій Юрійович з 1968 вч.хімії
Садовський Володимир Володимирович з 1975 вч.історії
Кузьменко Микола Андрійович з 1976 вч.математики
Красуцький Анатолій Вікторович з 1988 вчитель ЗТД
Шутько Валентина Валентинівна з 1991 р. вчитель математики
Левковець Віктор Васильович з 1992р. вчитель історії
Саме завдяки самовідданій праці педагогічного колективу різних років, тісній співпраці із батьками , із школи вийшли багато учнів, якими по праву гордяться наші жителі.